У 2025 році на Черкащині значно погіршилася ситуація зі сказом: зафіксовано 84 випадки серед тварин у понад 30 громадах, найбільше хворіють собаки, коти та лисиці. Випадки сказу виявлено у Черкасах, Черкаському, Звенигородському та Уманському районах. У 2024 році було виявлено 94 випадки.
Найбільша кількість випадків сказу у 2025 році зафіксована у собак (41+), котів (24+) та лисиць (11-12). Також сказ виявляли у великої рогатої худоби (ВРХ).
Кількість звернень за антирабічною допомогою зросла на 18,5% у 2025 році порівняно з минулим періодом – 1261 особа звернулася за антирабічною допомогою
Сказ — це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Захворювання спричиняється вірусом родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus.
Як передається вірус сказу
Вірус передається через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусів. Однак можливе зараження через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Інші шляхи передачі (наприклад, аерозольний у печерах з великими колоніями кажанів) трапляються нечасто.
Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною — наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потраплянні слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.
Які тварини можуть переносити сказ
Загалом сказ можуть переносити як домашні, так і дикі тварини, наприклад, собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани. У контактний спосіб людей з-поміж свійських тварин найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі — лисиці. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини.
Птахи, плазуни, земноводні та комахи сказ не переносять.
Щоб мінімізувати ризик зараження сказом, тримайтеся на відстані від безпритульних або диких тварин, не слід їх торкатися, годувати з рук чи намагатися приручити.
Що робити, якщо вкусила тварина
Якщо вкусила, подряпала або заслинила тварина, негайно промийте рану водою з милом 15 хвилин або довше, потім обробіть антисептиком, що містить 70% спирту, або 5%-розчином йоду.
Наступний крок — терміново зверніться по медичну допомогу до травмпункту або антирабічного центру (перелік закладів, де проводять антирабічну вакцинацію, можна знайти за цим посиланням).
Надзвичайно важливо почати постконтактну профілактику (ПКП) сказу відразу після контакту з потенційно інфікованою твариною, до появи симптомів. У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, подряпин, заслинення слизових оболонок тощо, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Якщо з моменту контакту із твариною минуло понад три доби, антирабічний імуноглобулін не використовують.
Кількість ін’єкцій, необхідних для запобігання розвитку сказу за сучасними схемами вакцинації, — всього п’ять протягом 28 днів: по одному в нульовий день під час звернення до лікаря, а потім на третій, сьомий, 14-й і 28-й день. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день після вакцинації, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.
Самовільно припиняти чи порушувати курс щеплень не можна! Протипоказів до екстреної вакцинації немає.
Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.
Вакцинація та інша профілактика для домашніх тварин
Вакциновані тварини не можуть передавати сказ. Власники домашніх тварин в Україні можуть безоплатно вакцинувати своїх улюбленців від сказу у державних ветеринарних установах, перелік яких можна знайти за цим посиланням. Вакцинацію необхідно повторювати щороку, щоб підтримувати надійний імунітет у тварин.
Інші профілактичні заходи, щоб захистити тварин від сказу:
-
унеможливлюйте контакти домашніх тварин із дикими та безпритульними, адже вони можуть бути носіями вірусу;
-
якщо поведінка вашої або чужої тварини викликає підозру — наприклад, з’являється агресія, страх води чи світла, — негайно повідомте ветеринарну службу.
Доконтактна профілактика сказу
З метою профілактики вакцину проти сказу вводять групам високого ризику, наприклад, працівникам притулків і розплідників, фахівцям ветеринарної медицини, співробітникам лабораторій, які займаються дослідженням і вивченням вірусу сказу, лісникам.