Що треба знати про вітряну віспу
В Україні щороку реєструють від 103 000 до 200 000 випадків.
У Черкаській області за 4 місяці 2024 року зафіксовано 2489 випадків вітряної віспи, з яких 2327 осіб (93,5 %) – це діти. Найбільш вразлива категорія дітей у віці 5-9 років, але захворюваність реєструється серед усіх вікових категорій.
За цей же період на території Золотоніської, Гельмязівської, Новодмитрівської, Піщанської громад (згідно переданих екстрених повідомлень із закладів охорони здоров’я) зареєстровано 67 випадків вітряної віспи, з них по місту- 48, в сільській місцевості-19. Серед захворівших 59 це діти (88%), з них 33 дітей дошкільного віку організованих колективів та 2 неорганізованих, 24 школярі, а також 8 дорослих (4 працюючі, 2 не працюючі, 2 студенти).
За першу половину травня зареєстровано 43 випадки цієї хвороби, з них найбільше хворих дітей в ЗДО «Ялинка» (16) та гімназії ім. Скляренка (12).
Вітряна віспа, або вітрянка, є однією з найпоширеніших інфекцій у світі та в Україні. За рівнем захворюваності вона поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям.
Це гостре вірусне захворювання, що переважно вражає дітей, але можливі випадки ураження дорослих. Характеризується помірною загальною інтоксикацією і плямисто-папульно-верикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках.
Після клінічного одужання вірус тривалий час знаходиться у нервових клітинах у вигляді неактивної інфекції, при активізації якої у 10-20% людей, переважно віком старше 50 років, розвивається оперізувальний герпес.
Вітрянка має повітряно-краплинний шлях передачі та надзвичайно заразна. При появі одного випадку захворювання запобігти розвитку спалаху вкрай важко. Найбільше занепокоєння викликає реєстрація випадків у закритих колективах, де захворюваність має характер спалахів.
Збудником є вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (Varicella-zoster virus, VZV), Цей ДНК-вірус нестійкий поза організмом людини, швидко гине від дезінфекційних засобів, а також під дією температури понад 60 °С.
Незважаючи на слабку стійкість вірусів у довкіллі, доведено можливість їх поширення за межі кімнати, де перебуває хворий. Таким чином, імовірність зараження може поширюватися на всіх, хто перебуває у будівлі.
Основним джерелом інфекції є хворий на вітряну віспу. Хвора людина стає небезпечною для інших в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5–7 діб з моменту появи висипу. Ще одним джерелом інфекції може бути хворий на оперізувальний герпес.
Сприйнятливість населення до вітряної віспи становить 90–98 %.
Після перенесеної інфекції залишається тривалий імунітет. Повторні захворювання бувають рідко.
Інкубаційний період під час вітряної віспи триває від 11 до 21 дня, найчастіше близько 14 днів. Характерні симптоми загальної інтоксикації: нездужання, втрата апетиту, субфебрильна температура тіла тощо. На такому тлі або й без будь-яких передвісників на шкірі з’являються висипання, що часто супроводжуються підвищенням температури тіла.
Більшість випадків вітряної віспи у дітей протікає доброякісно, проте щороку в світі помирає близько 100 тисяч дітей від цієї хвороби та її ускладнень, серед яких найчастіше зустрічаються бактеріальні інфекції шкіри та м’яких тканин, ЛОР-органів, пневмонія, енцефаліт.
Профілактика вітряної віспи
Боротьба з вітряною віспою може бути успішною лише завдяки проведенню широкомасштабної імунізації. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я № 595 від 2011 року (зі змінами) в Україні вакцинація від вітряної віспи не належить до обов’язкових щеплень, а є рекомендованою для здорових дітей, які досягли 12-місячного віку і не хворіли на вітряну віспу. Тобто вакцинуватися можна власним коштом. Додаткові клінічні або серологічні дослідження перед вакцинацією робити не потрібно.
З метою профілактики вітряної віспи насамперед вакцинують такі групи:
- здорові діти, які досягли 12-місячного віку і не хворіли на вітряну віспу;
- діти під час вступу до дитячого дошкільного закладу та школи, які раніше не хворіли на вітряну віспу;
- працівники охорони здоров’я та освіти, які мають високий ризик інфікування і не хворіли на вітряну віспу.
На сьогодні існує 3 види вакцин, що містять вірус вітряної віспи:
- моновакцини проти вітряної віспи;
- комбіновані вакцини проти кору, епідемічного паротиту, краснухи та вітряної віспи;
- вакцини для профілактики оперізувального герпесу.
Курс вакцинації складається з 2-х доз. Інтервал між дозами до 13 років складає 3 місяці, після 13 років – 1 місяць.
Протипоказаннями для щеплень є підвищення температури тіла вище 38,0˚С, тяжка імуносупресія, вагітність, системна гіперчутливість до компонентів вакцини.
В Україні зареєстрована вакцина «Варілрикс». Наразі вітряна віспа, на жаль, залишається в групі вакциннекерованих інфекцій, наявний алгоритм проведення протиепідемічних заходів.