Всі вже звикли, що майже кожного дня в усіх районах нашого міста та сільських населених пунктах громади можна помітити жіночок у яскравій уніформі, які кропіткою працею забезпечують порядок. Що роблять? Прибирають сміття після не дуже сумлінних мешканців, які не мають сили донести папірець, пакування чи стаканчик з-під кави до смітника. Одна з головних локацій, де часто навіть водії дозволяють собі викинути сміття просто з автомобіля – вулиця Вахтанга Кікабідзе.
Ось після чергового дня, який було витрачено на прибирання випадкового (а можливо і не тільки випадкового, а просто виваленого на узбіччя «сумлінними» громадянами) сміття, що стало звичною працею для компанії, відповідальної за благоустрій нашої громади, мешканцям все ж таки вдалося здивувати досвідчених фахівців.
Коли сміття зібрали у мішки та запланували його вивезення ранком наступного дня, виявилось, що доведеться працювати знову, адже якийсь «господар» вирішив привласнити мішки з-під сміття, бо вдома ж потрібніше.
Мораль цієї історії не у крадіжці “копічайних” мішків, і взагалі не у матеріальному сенсі. Мораль у тому, що на третій рік надскладної війни ми повинні всі жити і працювати як єдиний механізм – допомагати Героям на фронті, допомагати один одному, берегти та поважати працю один одного, вболівати разом за благоустрій і розвиток нашої рідної Золотоніської громади. Цей перелік можна нескінченно продовжувати, говорити про те, що ми маємо робити для виживання та відновлення, як нація, яка потерпає від хворого сусіда, від несправедливості всього світу. Але… мабуть, ще рано нам говорити про повне єднання і розуміння.
Проте. Не дивлячись ні на що, ми маємо надії на краще! Ми працюємо далі. Незважаючи ні на що. І знову й знову закликаємо золотонісців до взаємоповаги. Ніхто, крім нас, друзі!
Адже у нас найкращі Воїни, у нас найкраща громада, у нас найкраща Україна!
Артем Харін,
начальник Управління житлово-комунального господарства
