14 березня у Золотоноші відбулися запеклі фінальні ігри XIII відкритого волейбольного турніру Золотоніської територіальної громади на призи газети «Златокрай» та на підтримку Збройних Сил України. Завершальний ігровий день видався емоційним і напруженим: на майданчику вирували спортивні пристрасті, а вболівальники активно підтримували свої команди. І не дивно, адже такий результат гри ніхто не міг передбачити!
Про перипетії цьогорічних волейбольних баталій та фінальний день розповідає у репортажі видання Золотоноша.City.
Протягом дня глядачі побачили шість поєдинків, у яких команди боролися за підсумкові місця турнірної таблиці. Волейболісти демонстрували злагоджену гру, потужні подачі та видовищні розіграші м’ячів, які не раз зривали оплески трибун.
Результати ігор були такими: «Піщане» – «Статус-ЮНІОР» — 3:0, «Благодатне» – «Велика Бурімка» — 3:0, «СК Гельмязів» – «Піщане» — 3:0, «Благодатне» – «Профіспорт» — 3:0, «Велика Бурімка» – «Статус» — 0:3, «СК Гельмязів» – «Статус» — 3:0.
Особливо впевнено на майданчику виглядала команда «Благодатне», яка цього дня не залишила шансів своїм суперникам. Хоча «Великій Бурімці» із Чорнобаю таки передбачали переможний фінал, але у ході гри (йшли суперники до слова очок у очок) все змінилось.
Тож заслуженими переможцями XIII відкритого волейбольного турніру та володарями Кубка 2026 року стала команда «Благодатне» (Золотоніська ТГ), набравши 19 очок. Друге місце посіла команда «СК Гельмязів» (Гельмязівська ТГ) — 17 очок. Третє місце виборола команда «Велика Бурімка» (Чорнобаївська ТГ) — 15 очок.
Зовсім трохи не вистачило команді «Піщане» на чолі з капітаном Олексієм Рибалкою до медального подіуму. Гравці сусідньої громади зупинилися за крок до п’єдесталу. Вони здобули одинадцять очок. Таку ж кількість отримала і команда «Статус». Проте в особистому поєдинку перевагу здобула команда «Піщане». Тож «Статус» посів п’яту сходинку. На шостій сходинці турнірної таблиці опинилася команда «Статус-юніор» (6 очок), на сьомій – «Гельмязів» (4 очка), а на восьмій – «Профіспорт» (1 очок).
Після завершення ігор відбулася урочиста церемонія нагородження. Призерів і номінантів турніру привітали: засновник турніру, міський голова Золотоноші (2010–2021 рр.), народний депутат України Віталій Войцехівський, секретар міської ради Наталія Сьомак, перший заступник міського голови Олександр Флоренко, директорка газети «Златокрай» Інна Грекало, а також начальниця служби у справах дітей, сім’ї, молоді та спорту Ніна Засенко.
Златокраяни також традиційно підготували газетні подяки гравцям та вболівальникам. Грамоту кращий гравець отримав гравець команди «Благодатне» Федір Хомченко. Кращим ліберо турніру визначено Андрій Хлипу із СК «Гельмязів». Кращим розігруючим визнано Єгора Сорокового із «Великої Бурімки». Кращим догравальником турніру став Костянтин Міннегалімов із команди «Благодатне».
У нашому газетному турнірі брали участь 6 учасників, яким по 15 років. Серед них ми визначили наймолодших. Наймолодшою гравчинею визнано Євгенію Шуневич – команда «СТАТУС-ЮНІОР» – у серпні волейболістці виповниться 16 років. Наймолодшим гравцем став Ігор Гразіон – команда «ПІЩАНЕ» – йому тільки у грудні буде 16.
На турнірі було помічено і кілька досвідчених гравців, у яких ще є порох у порохівницях. Серед них Григорій Ілляшенко – найдосвідченіший гравець, капітан команди «Статус-юніор». Йому у липні буде 65 років.
Подякою відзначили і команду-дебютанта турніру «Профіспорт». Протягом 13 років, незмінним головним арбітром турніру є Володимир Тараненко з притаманним йому олімпійським спокоєм і витримкою. Тож цьогоріч його удостоїли подякою за відданість і професійність. Кожна команда подавала заявку на гру. По них ми визначили, що збірна «Гельмязів» є наймолодшою командою. Середній вік команди – 20 років і 7 місяців. Командну нагороду отримав капітан Назар Беркут, який зібрав своїх волейболістів і організовував поїздки на всі чемпіонатні дні.
Нагородили і найстаршу команду – спортивний клуб «Гельмязів». Середній вік команди – 33 роки 8 місяців. А із п’яти старостатів громади лише один виставив команду на змагання. Староста Дмитро Шевченко не тільки зібрав гравців, а й сам став учасником команди. Тож він отримав відзнаку – єдиний граючий староста громади.
Протягом 13-и Чемпіонатів багато гравців випробовували себе в ролі легіонерів . І тільки один залишався відданим своєму «Статусу» – Олексій Черкас, який отримав подяку від златокраян як відданий гравець команди. Щороку колектив «Златокраю» визначає гравця – улюбленця, котрий підкорив усіх своєю майстерністю і харизмою. Подякою «глядацьких симпатій» нагородили 2026 року гравця команди «Благодатне» Федора Хомченка.
Серед вболівальників були ті, хто не пропустив жодної змагальної суботи. Щоп’ятниці вболівальниця приходила у міську раду і дізнавалася розклад ігор. Валентина Григорівна Бабіч визнана найстаршою вболівальницею у свої 82 роки. За команду «Благодатне», де грає Сергій Городничий, вболівав його син Владислав, якому буде 3 роки. Він став одним із наймолодших вболівальників. Адже на фінальній грі була присутня донька гравця команди «Велика Бурімка» Олександра Ващенка – Софія, якій нині рік та одинадцять місяців. Тож нагороду вони розділили на двох.
Відзначили також три покоління родини Дзюбан-Шуневич – активних вболівальників і донатників турніру, тож нагороду присвоєно Лідії Сергіївні Дзюбан. Не менш відданими волейбольному турніру є сім’я Келембет – активні вболівальники і донатники, нагороду отримала Людмила Келембет.
Уся організаторська робота, складання і узгодження графіків ігор лягли на плечі спеціаліста служби у справах дітей, сім’ї, молоді і спорту Наталії Комиш. Тож Наталія Василівна отримала подяку як організаторка, команді якої безвідмовно підкорюються усі гравці. Подяку вручили ініціатору турніру, незмінному прихильнику волейболу Віталію Войцехівському.
Колектив “Златокраю” щиро дякує усім гравцям, тренерам, наставникам команд за участь у 13-му Відкритому благодійному турнірі. Завдяки вашим благодійним внескам на турнірі вдалося зібрати понад 12 тисяч гривень на пікап для золотонісця Михайла Льови, що служить у 110 бригаді з 1 березня 2022 року.
Дякуємо збройним силам і усім військовим, завдяки яким ми змогли провести турнір.
Спорт, єдність і підтримка армії — саме такою атмосферою запам’ятався цьогорічний волейбольний турнір. І, як звучало того дня, разом — до Перемоги.
