Весна не знає, що іде війна,
Вона летить, квітує і співає.
Вона красива, трепетна, ясна,
І все навколо радісно буяє.
Ось на окопах квіти зацвіли,
Каштан свічками раптом загорівся.
І пташечки мовчати не змогли,
Хоч і снаряд десь поруч причаївся.
А там, де ще недавно йшли бої,
Цвітуть тюльпани і волошки сині.
Як стихне бій — співають солов’ї,
Й кує зозуля в дуба на вершині.
Весна летить чарівна, запашна,
Тривожить серце, душу зігріває.
Весна не знає, що іде війна,
Вона квітує, ластиться, співає…
Та почали кривавити поля,
Так рясно-рясно маками повсюди…
Війну відчула на собі земля,
І на собі війну відчули люди…
І плаче мати в чорному вбранні,
І плачуть діти, бо убили тата.
І червоніють маки навесні,
Як кров людська… Чого ж їх так багато?
Небес синіє світла глибина,
Гніздо лелек на груші коло хати…
Весна не знає, що іде війна,
Вона квітує радісно й крилато…
Автор: Надія Красоткіна
Фото: Микола Строкань
