Історичні персони

вчений біохімік, академік, Герой Праці.

льотчиця, Герой Праці, здійснила три світові рекорди, Заслужений майстер спорту.

Міжнародний гросмейстер, Заслужений майстер спорту, заслужений тренер, тренер олімпійської команди, Чемпіон України, Росії, Білорусії  з шахів. У Золотоноші нині щороку проводиться Всеукраїнський шаховий турнір імені Болеславського

історик, археолог, етнограф, нумізмат і картограф.  Досліджував городища, кургани, майдани,  вали  на території України.  Працював на кафедрі російської історії Київського університету,  професор Київського археологічного інституту. Розробляв питання історичної географії, нумізматики, історичної топографії та допоміжних історичних дисциплін. Помер 1 січня 1928 року в Києві. Похований на Лук’янівському цвинтарі.

фундатор радянської школи індологів, мовознавець, літературознавець, перекладач. Професор, академік. Переклав  священну для індійців книгу «Рамаяна).

Художник, працював у галузі станкового живопису, брав участь у республіканській та Всесоюзних художніх виставках.

артист, Народний артист України , генеральний директор Національної опери , театральний діяч, фахівець в галузі сучасного оперно-балетного мистецтва України.

актор Київського українського  драматичного театру, Народний артист України.  Працює художнім керівником курсу дикторів і ведучих Київського національного університету культури і мистецтва.

Вчитель, вчитель-методист, Заслужений вчитель України. У США  в штаті Мінесота 2002 р. видано календар, ілюстрований малюнками учнів М. Галата.

український письменник, поет. Учився в Полтавській духовній семінарії та Київській духовній академії, 25 років був професором академії, в останні роки життя — бібліотекарем. Автор відомої бурлескно-травестійної поеми «Жабомишодраківка» , його поезія «До карих очей», написана 1854 року, стала українською народною піснею. Прославив рідне місто у поезії «Золотоноша».   Його записи народних пісень і дум опублікував Михайло Максимович  у «Збірнику українських пісень». Займався музикою і живописом. Талант Думитрашка  цінував Шевченко, назвав його «безперечно обдарованою людиною». Помер 1886 року, похований на Київському історичному кладовищі «Щекавиця».

російський діяч спортивного та олімпійського руху часів Російської імперії. Учасник І Олімпійських ігор в Афінах 1896 року. Пропагував олімпійські ідеї,  відродження і розвитку фізкультурних вправ в російській імперії.  Подає до Міністерства народної освіти прохання про заснування Російського атлетичної комітету «для тілесної освіти і народного оздоровлення» . Його погляди на розвиток спорту та олімпізму в Росії обганяли свій час і не були зрозумілі чиновникам.  Після  1900 року доля  Миколи Ріттера невідома.

Сценарист найвідоміших фільмів про Шурика, «Діамантова рука», «Кавказька полонянка», писав  мініатюри для дуету Штепселя і Тарапуньки.

Навчався в Золотоноші в монастирській школі при Благовіщенському монастирі. Відомий дослідник історії, археології, природничих наук. Перший ректор Київського університету св. Володимира.

генерал-лейтенант, видатний полководець. Батько тривалий час був сотником Бубнівської сотні,  1783-го року його обрали городничим Золотоноші. Під час війни з Наполеоном Дмитро Невіровський був командувачем 27-ї дивізії котра відзначилася у  боях: під Червоним, Смоленськом, Бородіно, Малоярославцем; Бородінській битві. Після Бородіно 31 жовтня 1812 було присвоєно звання генерал-лейтенанта.  Загинув «найхоробріший та найдостойніший» (за визначенням Кутузова) генерал  під Лейпцигом, під час закордонного походу. Поховали  в м. Галле, перепоховали через 100 років на Бородінському полі,

учасник Кирило – Мефодіївського товариства. Поет, перекладач. Товаришував з  Тарасом Шевченком.

Краєзнавець, археолог, поет, мовознавець, Заслужений вчитель України, перший директор Золотоніського краєзнавчого музею.

Поет,  письменник, вчитель, Член Спілки письменників України. Лауреат премії ім. Василя Симоненка « Берег любові» за збірку «Груша серед поля». Досліджував біографії Максимовича та братів Тимківських, багатьох відомих діячів.

Працювала вчителькою на Золотоніщині, викладала в чоловічій гімназії. В Золотоноші почала театральну діяльність на сцені міського театру в аматорському гуртку. Герой Праці, Народна артистка. За роль у фільмі «Райдуга» премійована на «Оскар».

письменник-романіст. Найвідоміші  історичні романи «Святослав», «Володимир», «Карпати», «Шлях на Київ». Навчався в чоловічій гімназії Золотоноші.

Поет, перекладач,  був репресований.  Навчався в чоловічій гімназії Золотоноші. Видав 25 збірок оригінальних творів  і 34  перекладних ( переклади з російської, білоруської, таджицької, бельгійської).

Працює в с. Пекарі, Канівського  району.  Поет,  лауреат обласної літературної премії ім. В. Симоненка 2015 р. в номінації  «За кращий художній твір» за збірку « Клятва грому».

В 1927 р. редактор «Літературної газети». Письменник, романіст. Твори: « Хмельницький», « Кармалюк», «Шевченко», «Мазепа» , « Наливайко».   В роки Великої Вітчизняної війни  працював інструктором фронтового радіомовлення, кореспондентом «Известий».

Художник-пейзажист. Виставлявся у Канаді (м Торонто)  Багато картин художника експонується  в музеях Черкас, Золотоноші. Допомагав оформляти   Золотоніський краєзнавчий музей. Лауреат І, ІІ, ІІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості  ( Москва), Диплом І ступеня на виставці самодіяльного мистецтва (Ярославль).

Поет, перекладач, критик, етнолог літературознавець, член Спілки письменників і Спілки журналістів України. Нагороджений літературною премією ім. Тараса Мельничука «Князь роси»  (1999 р.)

1990 – Перший секретар  Золотоніського  райкому, Народний депутат ІІ скликання.  Член Національної Спілки письменників України. Видав 5 збірок поезії. Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Перший секретар Золотоніського райкому, Герой праці, депутат Верховної Ради СРСР восьмого-десятого скликань. З нагород: Золота Зірка Героя, два ордени леніна, орден жовтневої революції, трудового червоного прапора.