Дводенною програмою відзначила 445 річницю рідного міста Золотоніська громада. Шашковий турнір, фольк-фестиваль «Два кольори», ювілейний виступ театру пісні «Золоті ворота», «Столи достатку», виставки робіт умільців та продукція місцевих підприємств – довели, що золотонісці – доладні господарі, яким є чим похвалитися. Про це повідомляє видання Золотоноша.City.
Тривала підготовка до святкування 445-ої річниці рідного міста розпочалася ще більше місяця тому. Тандем усіх міських служб, починаючи від комунальників, освітян, та завершуючи відділом культури працював, не покладаючи рук, передбачаючи найдрібніші нюанси. Та вся ця робота могла зійти нанівець від одного розчерку небес. Проте організаторам вдалося домовитися й з ними, щоправда піти на поступки суботнього дня, коли Золотоношу поливало рясним дощем. Хоча дехто й це розцінив, як замовлення: довершено прибрати рідну Золотоношу до її 445 Дня народження.
Урочистості стартували традиційно від пам’ятного знака “Танк». Золотонісці та гості міста пройшли масовою вишиваною колоною до центральної площі. Символічно, що на чолі ходи – службовці місцевої військової частини із стягами міста та державними прапорами. Позаду – наймолодші жителі Золотоноші у візочках, що їх котили юні матусі-татусі. На центральній площі ім. Героїв Майдану з Днем міста золотонісців привітали заступник голови Черкаської ОДА Віктор Гусак, Золотоніський міський голова Віталій Войцехівський, голова районної держадміністрації Ірина Тернова та голова районної ради Борис Євмина.
– Золотоноші – 445. Наше місто – молоде і квітуче, та найголовніше – воно під чистим небом, сказав Віталій Войцехівський. – Упевнений, що хлопці-захисники східних кордонів скоро повернуться додому, і ми будемо святкувати справжній день визволення. Здоров’я всім, віри та оптимізму.
Дотримуючись золотоніських традицій, на площі відзначили численних міських номінантів: молоде подружжя Олександра та Ірини Литвиненків; подружжя, що здолало 50-літній рубіж спільного родинного життя – Василя та Валентин и Писанюків; багатодітну родину Володимира та Світлани Кунчичів, начштабу військової частини Володимира Весніна, завідувачку Коробівською бібліотекою Валентину Гукову, завідувачку дитячої установи «Берізка» Людмила Якушина, голову профкому маслоробного комбінату Олену Кухаренко, лікаря патологоанатомічного відділення Золотоніської лікарні Володимира Завадського, слюсаря КП «Міськводоканал» Юрія Воробйова, за активну громадську діяльність та великий внесок у розвиток футболу Миколу Ніцака. Сертифікат на 40 тисяч гривень отримала старша багатоповерхівки №61 по вул. Шевченка Тетяна Костенецька у номінації «Кращий двір». «Кращим подвір’ям” визнано дворище у селі Благодатне, його власниця Надія Городнича отримала сертифікат на 10 тисяч гривень. Смачнючими пирогами пригощали привітні гімназистки, чемно і охайно намагаючись причастити якнайбільше гостей свята. А яблучний пиріг у Золотоніській гімназії вдався на славу. Ним смакували від малого до старого.
Вихованці дитячих танцювальних колективів міста інсценізували захоплюючу композицію, в основу якої поклали ідею пульсуючого живого золотоніського серця. І як же доцільно було спостерігати, що серце Золотоноші – молоде, живе, жваве і динамічне, незважаючи на кількасотенний вік.
Далі процесія перевалувала до парку культури і відпочинку, де свої «Столи достатку» вперше презентували сільські міні-громади великої Золотоніської родини. Від духмяної випічки гнулися столи Деньгів, Крупського, Коробівки, Кропивни, Благодатного. Та хіба тільки від випічки! Тут вам і мед, і до меду. Відразу кидалися ні, не в око, як прийнято, а у вухо, голосисті кропивняни. Їх не можна було пройти, не помітивши. Голосний спів чутно було й на іншому краю парку.
На іншій алеї презентували наукові лабораторії шкільні колективи громади. Збірні вчителів та учнів навперебій ділилися своїм пізнанням науки. Біля їхніх локацій товпилося чимало зацікавленого люду. Як втім і біля творчого доробку Золотоніських талановитих художників. Біля центральної клумби парку свою продукцію презентувало підприємство ДП «Роял Фрут Гарден Іст» та приватні підприємці міста.
А на площі перед парком увагу святкувальників привертали спецавтомобілі, що їх підігнали службовці військової частини, служби надзвичайних ситуацій та поліцейського відділу. Не тільки хлопчаки, а й дорослі уважно розглядали оснащення, яке застосовують службовці під час щоденних рятувальних ситуацій. Тішило, що їхні сирени, що час від часу вмикалися, були демонстраційними.
Тут же на площі «Танцювальний батальйон» жінок, кому за 50, влаштували відмінний флешмоб. Вони не тільки демонстрували здобуті навички, але й разом зі своїм керівником Лесею Орленко запалювали довколишніх своїм ентузіазмом. Ведуча заходу Світлана Берднік з Будинку дитячо-юнацької творчості принагідно встигала вітати містян з Днем Золотоноші, зі святом архистратига Михаїла та педагога-організатора СШ №1 Нелю Ліханову з днем народження.
Золотоніським «Золотим воротам» – 10!
Опівдні у міському Будинку культури розпочався грандіозний концерт театру пісні «Золоті ворота». У переповненому залі зібралися справжні поціновувачі талантів – Світлани Величко, Миколи Миколенка, Таїсії Камші, СвітланиШейченко, яких об’єднала у творчий гурт Вікторія Долгушина.
– Незважаючи на свій юний вік – 10 років – ви доволі знані і прославлені не тільки на теренах Золотоніщини, зауважив Віталій Войцехвський. – Вас знають і захисники на Сході України, і наші закордонні друзі у Польщі.
– Подивіться на цих тендітних співаків, але наскільки вони активні, запальні, позитивні, відзначила заступниця міського голови Мар’яна Ніщенко. – Це вони – генератори ідей і культурних заходів. Нехай вам, наші золоті і найкращі, ще довго сяє творча зірка. Натхнення вам і успіхів.
Двогодинну неперевершену концертну програму гурту доповнили – солістка Віталіна Нежевенко, соліст Євген Гонза, скрипалька Марічка Семиліт, талановита Валерія Гриб, танцювальний колектив дитячої музичної школи, група бойового танцю. Тепло вітали жартівливий танок най молодшеньких перспективних танцівниць – Лізи Войцехівської та Іри Костогриз, котрі виконували усі настанови тренера, не дивлячись навіть на вінок, що ніяк не міг втриматися на голівці однієї з них.
Улюблений колектив дарував не тільки відомі твори свого репертуару, а й порадував новими чудовими композиціями. На одному диханні відіграли підготовлену програму. Вдячний глядач довго не міг відпустити зі сцени тих, хто зі своїм покликанням – лікувати душу піснею – справляється бездоганно.
