Як ви гадаєте, що може об’єднувати жінок різних професій і різного віку, стежки яких з усіх куточків міста збігаються на кухню золотоніського лікеро-горілчаного заводу “Златогор»? Вони одержимі єдиним бажанням – смачно нагодувати наших захисників, щоб в окопі смакувало як удома.
Про це повідомляє видання Золотоноша.City.
Приватні підприємиці Віталіна Кокарєва та Лариса Лола, податківець Ірина Поїзник, друкарка Наталія Проценко, провізорка Тетяна Супрун, службовця Держпродспоживслужби Валентина Середа, вчителька СШІТ №2 Світлана Озірська, продавчиня Юлія Антипович, режисерка та ведуча урочистостей Вікторія Долгушина стають на виробничі позиції після завершення робочого дня. Вони змінюють тих, хто вправлявся на кухні зранку: благодійниці Зінаїда Ситнікова, Валентина Дзюбан, Надія Ірванець, Анна Кісанова, Надія Кузіна, Віра Кабанець, Анна Марченко, Тетяна Скиба, Світлана Строкань, Ольга Труш.
– У кожний млинчик, кожну котлету чи пиріжок ми вкладаємо часточку свого тепла, своєї душі, щоби хлопці відчували: для них старалися, – каже Віталіна Кокарєва. – Звичайно, у нас є секретні інгредієнти страв – любов та віра в нашу перемогу.
Золотоніський кулінарний батальйон створився у перші дні повномасштабного вторгнення. Жінки працюють щодня (окрім суботи та неділі) з 8-12 дня і до самісінького вечора, до 21-ої. «Буває, що й до півночі. Доки все не приготуємо».
Продуктами допомагають сільчани Коробівки, Благодатного, Зорівки, Веселого Хутора (Чорнобаївщина), Чорнобаю.
– Хлопці радо мене зустрічають на Сході. Завжди чекають наших смаколиків, – ділиться Віталіна. – Але найбільше радіють шоколадній ковбасі, бо солодкого там не вистачає. Тому вона розлітається швидше за гарячі пиріжки. Кажуть «золота ковбаска».
Світлана Строкань їздить з Коробівки на кухню, як на роботу. Щоразу жінка за власним рецептом випікає великі, на весь розмір дека, пироги. Штук по 10-15. Вони дуже смачні.
Тетяна Скиба доїздить з Вільхів. Завзята і моторна, ніхто й не вірить, що вона передпенсійного віку. Жінки експериментують, щоразу вдосконалюючи напрацьовані рецепти.
До прикладу, у котлетний фарш додали бобів. Усім прийшлося до смаку.
Продукцією допомагають і підприємства. Тож запікають золотоніських курей, коробівських качок, використовують крупчанську свинину. Тому серед готових страв справжнє розмаїття: голубці, перець фарширований, котлети, пироги, молозиво, тефтелі, запечені рулети і м’ясо, пиріжки, біляші, млинці з найрізноманітнішими начинками – варення, сир, м’ясо, гриби; манники солодкі і манники несолодкі. Самих пиріжків випікають півтори тисячі. Готові печені пиріжки дають із «Сімейної пекарні». Випічкою допомагав і Центр надання соцпослуг разом з Людмилою Неліною. Та попри все робочих жіночих рук не вистачає. Тому у кухонному батальйоні завжди раді новому поповненню.
– Можу усіх і не знати, бо одні працюють зранку, інші з обіду, ми після роботи приходимо ввечері, – каже Вікторія Долгушина. – Головне, щоб конвеєр не зупинявся.
-Ми там працюємо, розпитувати чи знайомитися нема часу. Там об’єднує лише праця і бажання власного вкладу у велику справу, – додає Світлана Озірська.
Українське волонтерство – явище унікальне.
Про волонтерський рух в Україні нині з захопленням говорять у світі. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, в тому числі – навколо допомоги армії. Тож, надихаймося подібними історіями, донатимо, підтримуймо захисників і кожен на своєму місці наближаємо перемогу! Тільки разом втримаємо країну!
