Золотоніська громада продовжує розробляти туристичні маршрути.
Вашій увазі с. Деньги.
Деньги
Село Деньги розташоване у Золотоніському районі Черкаської області. Кожного, хто вперше подорожує автобусом чи власним авто теренами Златокраю, неодмінно інтригує дорожний вказівник “Деньги”. Переносячи наголос з останнього на перший склад, зросійщений мандрівник починає губитися в різних здогадках, котрі, зрозуміло, крутяться навколо слова “гроші” і поняття “Клондайк”. Ці його міркування посилюються близькістю села до райцентру із “золотою” назвою.
Назва населеного пункту має антропонімічне (від власного імені людини) походження. За переказами, перші поселенці на сучасній території села на прізвиська Деньга, Зміхновський і Придня осіли на березі річки Боцман, Допливу річки Кропивна. Саме від імені першопоселенця Деньги й походить назва села. Цілком вірогідно, що Деньга був людиною грошовитою або скнарою, за що й заплатив таким прізвиськом. Нагадаємо, що “ деньга ” – це дрібна московська срібна, пізніше — мідна монета (в обігу від XIV до XIX ст .). Цей номінал походить від татарського “таньга” ( тенге ) — монета, що була обіговою під час монголо – татарського іга . Прізвище Деньга й похідні від нього доволі часто зустрічаються в козацьких реєстрах XVI – XVIII ст .
(Деньга, Денезько, Денезький).
Деньги – то давнє козацьке поселення, перша документальна згадка про нього відноситься до другої чверті XVII ст.. Як козацька осада під перекрученою назвою “Донкі” село позначено на карті Г. Л. де Боплана
(40 – ві рр . XVII ст.) .
З початком Національно – визвольної війни середини XVII ст. село стало центром Деньгівської сотні у складі Кропивнянського полку. У реєстрі за 1649 р. знаходимо: “Сотня Демська, Демко (прізвище Ігнатенко – авт.) – сотник”. Тоді сотня налічувала 85 козаків. У її складі були поряд з українцями вихідці з Молдови, Московії та Білорусії. Козаки з Деньгів брали участь у Збаразькій, Берестецькій і Батозькій битвах та в поході на Замостя, виявляючи неабияку мужність та самовідданість.
Вдалося знайти стару книгу середини XVII ст. з характерним дарчим записом: “Сия книга, глаголемая служебник, добитая у войнепод Ульвом за гетмана Хмельницкого… Добув её Демко Игнатенко с товариством и надали её селе Деньгах до храму Христова Михаила за отпущение грехов своих”.
Деньгівські козаки приєдналися до антимосковського повстання Переяславського полку 1666 р., яке спалахнуло в сусідній Богушковій Слобідці. Частина жителів села потрапила в залежність до вельмож, козацької старшини та монастирів. За переписом 1729 р., Деньги належали до гетьманської диспозиції, а його населення виділяло щомісячні “датки” на утримання “компанійців” (найманих козаків) та на потреби містечка Кропивна. Детальну інформацію про Деньги містять “Описи Київського на місництва,” датовані 1787 р. З них випливає, що у 80 – х рр. XVIII ст. в селі налічувалося 242 двори, а населення становило 726 мешканців. Соціальний склад Деньгів був доволі строкатим: 1 господарство належало дворянам,
130 – виборним козакам, 62 – козакам – підпомічникам, 49 – посполитим та козацьким підсусідкам, 2 – представникам церкви, 12 – різночинцям.
“Оные владения”, як відзначено в документі, належали “різкого звання казенним людям, козакам”, проте левова частка кращих земель була власністю таємного радника, сенатора і кавалера М. Неплюева, колезького радника С. Томари, колезького асесора А. Дарагана і полкового осаула
Ф. Тимківського.
Учасником російсько – турецької війни став Д. К. Бузунар. Бойова звитяга деньгівчанина була відзначена Георгіївськими хрестами 3 – го і 4 – го ст.
Хвилів дуб
Пам’ятка місцевого природного значення. Дуб росте в колишніх земельних володіннях легендарного полкового осавула Нестора Морозенко. До наших днів дійшла назва землеволодіння Нестерове.
Річки Кропивна та Самозванка
Селом протікають річки Кропивна, а його околицями – Самозванка. Останній гідронім є досить промовистим, бо, дійсно, від колись повноводної річки через її інтенсивне зміління згодом залишиться “сама назва”.
Пам’ятний знак Святому Луці Кримському
Архієпископ Лука Войно-Ясенецький (мирське ім’я: Валентин Феліксович Войно-Ясенецький, 9 травня 1877, Керч – 11 червня 1961, Сімферополь) -хірург, доктор медицини.
Святого Луку шанують у всьому світі. Адже був він не лише видатним лікарем та науковцем, а й поклав своє життя на вівтар служіння простому людові. Професор медицини зі світовим ім’ям, хірург, розробки якого медики використовують і нині, самовідданий лікар, який поспішав на допомогу хворим у бідних земських лікарнях, пересильних тюрмах, на етапах, у непристосованих для життя бараках… Архієпископ Сімферопольський і Кримський. Усе це про нього, святителя Луку, в миру — Валентина Феліксовича Войно-Ясенецького.
Він був лікарем від Бога. Залишивши своїм майбутнім колегам численні медичні настанови, учений не забув про головне: наголосити на любові до пацієнта. У своїх «Нарисах гнійної хірургії», які стали настільною книгою для лікарів, Войно-Ясенецький писав, що хворого під час хірургічного втручання також треба берегти від важкої психічної травми — вигляду операційного столу, людей у масках і халатах, розкладених інструментів. Він радив приспати таку людину поза операційною палатою, потурбуватися про її зігрівання під час операції.
Серед ймовірних майбутніх професій — бути художником, юристом чи лікувати людей — він обрав медицину. Проте був справжнім художником, Митцем. Зцілював тіло й душу, хоча за радянської влади на це дивилися під особливим кутом зору. А коли згадати, як ставши у 1920 році професором медицини, діставши визнання (його дисертацію «Регіонарна анестезія» в Росії та Польщі оцінили престижними преміями), він прийняв духовний сан під хресним іменем Лука, аби поєднати медичну діяльність із духовною, переслідування тодішніх ідеологів здадуться і зовсім «умотивованими». У 1923 році його заарештували й заслали на Північ — табори забрали 11 років життя.
Лікар-гуманіст, учений і водночас віруюча людина, Валентин Феліксович довів єдність науки й релігії. Займаючись науково місцевою анестезією, він вистраждав свої погляди й переконання. Тяжко переживши смерть дружини, яка залишила йому чотирьох малолітніх дітей, він за якимось порухом душі попросив взяти турботу про них медичну сестру С. С. Білецьку, яка стала дітям другою матір’ю і виховала всіх (троє синів майбутнього святителя стали професорами в різних галузях науки, а дочка — медиком). Очевидно, трагічні повороти життя й привели Валентина Феліксовича до церковної спільноти.
Архистратиго – Михайлівська церква
Центром духовності села була Архистратиго – Михайлівська церква, споруджена ще в 1833 р. До речі, це був один небагатьох храмів Золотоніського повіту, що мав цегляні стіни. Збудована в класичному стилі з доричними колонами, ошатними банями, білосніжними стінами, ця церква стала справжньою окрасою і своєрідною візитівкою Деньгів.
На жаль, і сліду не залишилося від прекрасної будівлі Архистратиго – Михайлівської церкви, бо її спіткала типова для культових установ доля. Ще в 1940 р. церковна споруда позбулася своїх прекрасних бань. Під час хрущовського“ наступу на мракобісся” початку 1960 – х років у ній заборонили правити службу, приміщення стало” вогнищем культури” сільським клубом. Згодом колишній святий храм перепрофілювали на колгоспну комору, а за лічені роки до запровадження горбачовської політики релігійної толерантності деньгівську церкву було повністю демонтовано. Уже у 2015 р. було освячено нову будівлю Свято – Михайлівської церкви, спорудженої за підтримки ТОВ “Гранекс-Черкаси”. Біля неї встановлено меморіальний знак на честь св. Луки (Войно – Ясенецького).
Могила полковника Діденка
Сімейна могила родини Діденко. Похований полковника російської армії Діденко в часи Французько-російської війни 1812 році, дружина Антоніна та їхній син.
Гришино – Ровенська залізна дорога
Земельний насип з гранітними тунелями з залишками моста на Ромашевщині на північ від села. Залізниця в урядових колах розглядалась як дорога стратегічного значення, тому що навіть у роки Першої світової війни роботи на ній не припинялися: з тесаних гранітних плит споруджувалися мости і тунелі, сипалинь насипи, водовідводи.
Гора Сторожівня
Курган 124 метри над рівнем моря. З гори Сторожівня, яка височить над Деньгами, відкривається чудова панорама рівнинного українського села, що взяте в оправу густими хвойними на листяними лісами.
Підгірний заказник
Ентомологічний заказник місцевого значення, площа 20 га. Статус отримано у 1983 році. В заказнику знаходиться рідкісна флора i фауна. Географічна назва, Глибокий, широкий яр (урочище, заказник) на схід від Деньгів. Можливо в часи гетьманщини урочище і землі прилеглі належали козаку з єврейським прозвищем.
