За переказами та спогадами дослідників історії Золотоноші на початку ХІХ століття у місті було достатньо культових споруд, які забезпечували духовні та релігійні потреби громадян. У Золотоноші нараховувалося 5 церков для православних вірян. Єврейське населення, що сповідувало іудейську віру, мало в своєму розпорядженні дві синагоги та молитовні будинки.
У цьому матеріалі ознайомимось з історією церкви Святих Жон-мироносиць, яка відома ще під назвою Кладовищенської.
З матеріалів «Клировой книжки» Полтавской епархии на 1902 годъ.» дізнаємось, що в Золотоніському повіті І-у благочинному окрузі м. Золотоноші до Соборно-Успенської церкви приписана Кладовищенська церква Святих Жон-мироносиць. Церква дерев’яна, з такою ж дзвіницею, холодна, побудована в 1865 році на кошти купця 1-ї гільдії Григорія Юнакова; землі 35 десятин. Прихожан – 886 чоловіків і 925 жінок. У приході – хутір Згар.
Частково церква проглядається на старих світлинах міста (фото Брагінського, 1912 рік.)
Довідка: Жони-мироносиці – це ті жінки, що мирували усопше тіло Ісуса Христа (мазали його миром – ароматними маслами). Звідси і приказка: «одним миром мазані». В православ’ї день Святих Жон-мироносиць відзначається в третю неділю після Великодня. В цьому році припадає на 16 травня. Цей день є святом багатьох жінок (як світське 8-е березня). Також цей день в якості Дня ангела відзначають жінки з іменами Сусанна, Магдалина, Іоанна та ін.
За твердженням відомого золотоніського історика та краєзнавця Михайла Пономаренка, ця церква звалася кладовищенською, бо знаходилась на цвинтарі. У ХІХ ст. міське кладовище з центру (район вул. Миколаївської) винесли на територію нинішньої військової частини. Ще у 30-х роках ХХ століття Михайло Федорович «блукав занедбаним кладовищем і спотикався об надмогильне каміння в бур’янах».
Віта Ямборська,
директор Золотоніського краєзнавчого музею ім. М.Ф. Пономаренка
Герб нашого міста має зображення чотирикінцевого хреста. За геральдичними законами таке зображення розміщувались на гербах міст, які мали 4 церкви. У назвах вулиць нашого міста увічнені Успенський собор (вул. Соборна), Благовіщенський монастир (вул. Благовіщенська), Троїцька церква (вул. Троїцька), Миколаївська церква (вул. Миколаївська). Красногірський монастир (вул. Монастирська).
При в’їзді до Золотоноші XIX століття Переяславською дорогою кожного подорожнього зустрічало міське кладовище з церквою Жінок-мироносиць, а перед нею – єврейський курінь Золотоніського винного відкупу. Ця дерев’яна церква « в одной связи с такой же колокольней, холодная…», побудована у 1865 році без жодного гвіздка «на средства 1-й гильдии купца Григория Юнакова», була приписана до Успенського собору. Свого причту не мала, тільки старосту. В 1910 році старостою служив міщанин Григорій Войцешко. Архівні документи донесли до нас звістку про мороку, пов’язану з церковними дзвонами Мироносицького храму. Виконуючому обов’язки міського благочинного протоієрею Самуїлу Навротському з Полтавської духовної консисторії направлено Указ від 19 вересня 1828 року про необхідність розібратися у справі зникнення дзвонів. В результаті пошуків один із них було знайдено в Микільській церкві, а другий – в Успенській. Цей факт може свідчити про відносну бідність церковних приходів, через що дзвони переносилися з церкви до церкви перед богослужіннями.
Церква Жінок-мироносиць стояла на кладовищі, яке розміщувалось там, де зараз знаходиться військова частина.
Назва вулиці «Мироносицька» нагадуватиме про зруйновану церкву і нестиме мир нашому золотавому місту та нашій славній Україні.
Віталій Побиванець, краєзнавець.
