Дата та місце народження: 7 липня 1991 р., с. Піщане, Золотоніський район, Черкаська область.
Дата та місце загибелі: 6 жовтня 2014 р., м. Сватове, Луганська область.
Звання: Молодший сержант міліції.
Підрозділ: Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення “Київщина” ГУ МВС України в Київській області.
Обставини загибелі: Загинув приблизно о 01:45 6 жовтня 2014 р. у місті Сватове (Луганська область) через вибух гранати. В результаті вибуху Руслан загинув на місці, закривши собою товариша, який був поранений.
Сімейний стан: Залишились батьки та брат.
Місце поховання: с. Піщане, Золотоніський район, Черкаська область
Світлячок — такий був позивний у бійця добровольчого батальйону «Київщина» Руслана Шеремета, котрий народився 7 липня 1991 року в селі Піщане Золотоніського району, 23-річного однолітка української незалежності. У селі його називали просто Руся. Дуже любили за добру вдачу й щиру посмішку на лиці. Він весь був із позитиву: танцюрист, футболіст, дуже чутливий до справедливості, яку завжди поривався відстоювати, тому мріяв стати міліціонером.
Навесні 2014-го разом з друзями-односельчанами він, Василь Кривенко і Віталій Хоружий поїхали в Київ і вступили в добровольчий батальйон, а з травня вже були на сході. Василь стояв на блок-посту, а Руслан з Віталієм пішли в розвідники, ставши спеціалістами саперної справи. Руслан влітку приїздив у відпустку і хвалився своїм командиром, що той за бійців стоїть горою, завдяки чому в їхньому батальйоні немає втрат, жодної. А ще казав, що незабаром ротація і після неї до нього, додому до Світлячка приїде 50 його бойових побратимів. До ротації залишалося 10 днів, коли 5 жовтня до Піщаного прийшла трагічна звістка: під Сватовим загинув Руслан Шеремет під розривом гранати. Це він накрив своїм тілом гранату, захистивши друга Віталія й врятувавши йому життя. Друга поранило і той перебуває в госпіталі.
А попрощатися з Русланом в Піщаному 7 жовтня прийшло більше тисячі людей. Під їхню квартиру, куди його привезли, в будинок культури, де він танцював сам і де працювала завідуючою його мама Любов Петрівна Шеремет — заслужений працівник культури. Попрощатися з ним більше двох годин ішли дорослі й молоді, зовсім старі односельці з ціпками. Із залу й до цвинтаря його несли на руках 10 побратимів, які прибули з батальйону, а два командири виголосили короткі промови про їхнього Світлячка.
Джерело: Книга пам’яті полеглих за Україну, Черкаський Край
Більше у ЗМІ: Золотоніщина фестивалем вшанувала пам’ять загиблого Героя (ВиЧЕрпно)
