27 березня відбулося урочисте вручення державних нагород родинам загиблих воїнів. Відзнаки були передані відповідно до указу Президента. Ордени “За мужність” ІІІ ступеня отримали родини трьох полеглих воїнів Золотоніської громади – солдатів золотонісця Вадима Литвина та Дмитра Ткаченка із Благодатного, лейтенанта Владислава Середи із Золотоноші.
Про це повідомляє видання Золотоноша.City.
Владислав Середа народився у Золотоноші, здобув освіту в Одеській морській академії, а згодом – у ЧДТУ, де пройшов військову кафедру.
Морську справу обрав за сімейною традицією, завжди мріяв про море. Після навчання багато подорожував, але зрештою повернувся до рідного міста. Повномасштабне вторгнення росії застало його у рейсі, та замість продовження контракту він свідомо повернувся в Україну, щоб долучитися до боротьби за її незалежність.
У січні 2023 року Владислав добровільно став до лав ЗСУ. Пройшов навчання у Львові, виконував бойові завдання у найгарячіших точках. Був упевненим у перемозі, підтримував друзів і завжди стояв на своєму. Наприкінці 2023 року перестав виходити на зв’язок… Молодий, відданий, сильний – він став символом української мужності й відваги.
Вадим Литвин народився 20 жовтня 1984 року в Золотоноші. Після навчання в Золотоніському професійному ліцеї працював водієм у Київському комунальному підприємстві, а пізніше займався підприємницькою діяльністю.
Разом з батьком збудував власний дім у рідному місті. Хоча родину він не створив, дуже любив племінника Платона. Будучи патріотом і людиною честі, Вадим не вагаючись став на захист України від російських загарбників. Героїчно загинув 25 серпня 2024 року в Донецькій області. Прощання з ним відбулося 3 вересня в Золотоноші. Його самопожертва і героїзм залишаються в пам’яті всіх, хто його знав.
Дмитро Ткаченко, народжений 21 жовтня 1985 року в селі Чапаєвка (нині Благодатне), віддав своє життя за Україну. Після служби в армії підписав контракт і працював у місцевому колгоспі.
17 лютого 2024 року його призвали до ЗСУ, і 12 серпня того ж року він загинув у бою за Батьківщину в Донецькій області. Дмитро був відданим сином, батьком і другом, символом працьовитості і людяності. Він залишив незабутній слід у серцях рідних, зокрема матері Тетяни та 8-річного сина Олександра. Прощання з героєм відбулося 17 серпня 2024 року в селі Благодатне.
