24 серпня 2021 року у День Незалежності Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про щорічне відзначення Дня Української Державності. Дату обрали 28 липня – День Хрещення Київської Руси-України, коли вшановується пам’ять про видатного державотворця, святого рівноапостольного князя Київського Володимира Великого. Головна мета – утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення.
Головна редакторка видання Золотоноша.City у своїй авторській колонці зазначає, що сьогодні ми б вперше відзначали це свято, але нашим планам завадила війна. Проте у недільному зверненні 24 липня до українського народу Володимир Зеленський запевнив, що День Державності ми все ж «відзначимо в час такої жорстокої війни – на шостому її місяці. Після восьми років війни на Донбасі. Але відзначимо. Попри все. Бо українців не зламати. День Української Державності буде утверджувати зв’язок українців, які живуть тепер, з багатьма поколіннями нашого народу. Понад тисячу років державотворчому досвіду українців, нашій культурі, нашій самобутності, українському характеру.
У Золотоноші перше святкування Дня Української Державності минуло без помпезних святкувань. Очільники міста та району разом із заступниками поклали квіти до підніжжя памятників Тарасові Шевченку, воїнам АТО та героям Небесної Сотні.
Зараз у багатьох подвигах наших воїнів, у мудрості наших людей у боях, навіть просто в розмовах звичайних українців про те, що відбувається, ми можемо побачити, ми можемо почути і зрозуміти приклади таких же характерів, але сотні років тому. Можемо побачити приклади такої ж хоробрості, такого ж ставлення до життя, і, найголовніше, – ставлення до України й до ворога».
У XVII-XVIII столітті наше місто було фортецею. Судячи із схематичного зображення Золотоніської фортеці на карті Гійома де Боплана (1650 р.), укріплення складалися із замку та міських валів. Замок розташовувався у північно-східній частині фортеці. Нині на його місці багатоповерхівки по вулиці Шевченка – №66, 68А, 70, 135, 137,139, 141, 145, 147, 149. У кінці XIX ст. Михайло Максимович у своєму дослідженні залишив короткий опис золотоніських укріплень: «Замкові укріплення збереглися до цього часу. Той перешийок поблизу куниць», по якому заїжджають нині в місто з лівої сторони річки, насипаний штучно. А через нього був підйомний міст від фортечних воріт, які називалися Кропивнянськими. Другі фортечні ворота стояли на протилежній стороні острова і називалися Переяславськими. Навколо острова був високий земляний вал, сліди якого вціліли де-не-де. Перекази вказують, що обидві брами були із залізними створами, а на баштах висіло багато дзвонів, і що весь вал був обставлений гарматами. Крім двох проїзних брам, систему проходів доповнювало 6 хвірток, які розміщувалися по 2 з кожної із сторін фортеці.
Від Кропивнянської брами розподілявся суходільний шлях у напрямку містечка Кропивна та села Вознесенське. Через Київську (Переяславську) шлях виходив на земляну гатку з водяними млинами.
Більша частина площі фортеці була забудована помешканнями міщан та козаків. Центральними домінантами виділялися 2 церкви: Успіння Пресвятої Богородиці (в центрі) та Миколи Чудотворця (поруч з Переяславською брамою). Тут же розташовувалися й торгові ряди містечка. Згідно з планом 1746 року фортеця Золотоноша розташована за 9 верств (9,6 км) від Дніпра. У цей час Золотоноша входила до другої лінії оборони кордону, тоді як першу складали форпости, що були розташовані на незначній відстані від берега Дніпра.
