У відділі благоустрою приватного підприємства «Базис плюс» трудиться всього 10 жінок. Коли ж мовити простіше: прибиранням, озелененням, заквітчанням нашого майже 30-тисячного міста опікується всього 10 трудівниць. Очевидно, що такої кількості рук для кілометрових клумб замало. А ще ж треба і розсаду виплекати, і за технікою навкруг сміттєвих баків та на кладовищах прибрати, і на автобусних зупинках лад навести, і під бордюрами пилюгу та пісок зідрати, чаші фонтанів вичистити тощо. Та не поспішають у їхні ряди бажаючі цілий день горбатитися з числа тих, хто стоїть на обліку у центрі зайнятості. Одним – непристойно, щоб знайомі у місті з мітлою бачили; іншим, сільським, – затратно добиратися. Так, вельми непрестижна праця! Але без неї нам ніяк не обійтися. І сова, і жайвір
Першою робочий день починає Наталя Ткаченко. Вона на посту, щойно на світ благословиться. Зустріти у центрі міста її можна вже близько шостої. Швидким кроком тягне вона два білі мішки, до краю наповнені непотребом, що його залишили містяни після нічних гулянь. А скільки пляшок, пластикового посуду та кульків зібрала Наталя Андріївна після масових новорічних та святкових відпочивань на площі, парапетах парку, лавках! Через її руки перейшли тонни відходів. Завжди мовчазна і відповідальна. До неї – ніколи не було жодних претензій і нарікань. Як стане робити, то комар носа не підточить. Поважають її в колективі за відповідальність і працелюбство. За словами директора підприємства Олени Козлової, після Андріївни переробляти не треба. Хоч і перепитає кілька разів, зате перевіряти немає необхідності. Посивіла жінка терпляче підійме обгортку з цукерки, що кинули мама з дитям на алеї парку. «Я їм не вчитель, хай їх люди научать», – тільки й мовить услід нехлюям.
Повну версію матеріалу читайте у газеті “Златокрай” №19 від 19 травня 2019 р.
