Ще задовго до війни в українському суспільстві виникла гостра дискусія про роль бібліотек для громад. Тож бібліотекарі всіма доступними силами та методами розказували та показували свою роботу, а читачі єдиним фронтом стали на їх захист.
Все зупинилося 24 лютого. Світ перестав існувати, і ми в ньому завмерли, разом із тисячами українців. Здавалося, що книга і бібліотека тепер уже точно нікому не потрібні. Тож бібліотекарки рятувалися наданням гуманітарної допомоги всім, хто цього потребував. Особливо ця допомога була відчутна у перші місяці війни, коли було надзвичайно страшно, і від того дуже незрозумілими здавались дії кожного. Бібліотекарки сільських громад готували тушонки та пекли смаколики на передову та в деокуповані населені пункти, досі готують їжу для ротаційних частин ЗСУ, а Людмила Дробна із Крупського навіть чергувала із односельцями на блокпосту.
Бібліотекарки Центральної бібліотеки пекли пиріжки, паски, готували обіди в місцевому храмі для переселенців, тероборони, військових, які прибували на ротацію з деокупованих населених пунктів Київщини.
На час війни бібліотекарки стали волонтерками: збирають гуманітарну допомогу переселенцям, у міській бібліотеці плетуть маскувальні сітки та кікімори, в’яжуть теплі шкарпетки. Згадують мистецтво в’язання шкарпеток і бібліотекарки Центральної бібліотеки, а допомагає їм у цьому наша читачка із Золочева.
Трішки оговтавшись, ми зрозуміли, що наша праця затребувана і приносить людям хоч маленьку, та все таки розраду. Тож опускати руки рано, і тепер ми вже точно не маємо сумнівів щодо важливості бібліотек. Продовжуємо виконувати свою основну роботу, актуалізуємо фонди, або іншими словами вивільняємо їх від літератури країни-агресорки.
Біль, страх, невпевненість у завтрашньому дні в останні місяці супроводжують чи не кожного українця. Особливо велика гама емоцій у людей, які змушені були залишити свої рідні домівки і вирушити у невідомість. Для багатьох прибулих Золотоніщина стала другою домівкою, де вони знайомляться з новими людьми, дорослі знаходять роботу, діти нових друзів, а багато хто з них став читачами бібліотек нашої громади. Окрім читання цікавих книг вони знаходять затишок, душевне спілкування одне з одним та гостями наших заходів. Ми стали однією великою родиною і нам приємно, що вони дуже тепло відгукуються про гостинність жителів району, які допомагають чим можуть, і особливо радіємо, коли дякують бібліотекаркам за їхню працю.
Особливим своїм завданням бібліотечні працівники нині вважають: дати дітям та дорослим оптимістичне та надійне почуття опори, яке здатна подарувати гарна книга. Тож, запрошуємо усіх до наших книгозбірень, дружіть із книгою і читайте за будь-якої можливості!
У переддень Всеукраїнського дня бібліотек, хочу подякувати бібліотекаркам Золотоніщини за невтомну працю та привітати їх, а також всіх друзів бібліотек із святом книги. Оптимізму, віри у перемогу, а колежанкам іще й у затребуваність їхньої праці. Разом до Перемоги!
Галина Безкровна,
директорка Центральної бібліотеки
для дорослих та дітей Золотоніської міської ради.
Джерело: Золотоноша.City
