19 березня у Центрі надання соціальних послуг на Благовіщенській відбулася презентація послуг у Золотоніській громаді для ветеранів війни та членів їх сімей. На цьому поприщі подолано шлях протяжністю 9 років, починаючи з 2016 року.
Про це повідомляє видання Золотоноша.City.
– Наше завдання: показати яких результатів може досягти синергія бюджету і приватного бізнесу, – розповідає директорка Центру Людмила Неліна. – У 2016 році Золотоніський центр вперше брав участь у соціальному проєкті. Відкрили першу соціально-трудову майстерню-гончарню. Власне вона стала поштовхом у розвитку ряду соціальних послуг. Гончарна майстерня стала місцем зібрань, відпочинку , контакту. І, як виявилося, стала першим кроком до реабілітації усіх відвідувачів з вадами як з набутою інвалідністю, так і з вродженою. Це стало допомогою багатьом родинам.
На презентацію 9-річного досвіду роботи Центру надання соціальних послуг запросили представників влади, бізнесу і сусідніх громад. Серед почесних гостей народний депутат України Віталій Войцехівський.
– Перші кроки на шляху соціальних послуг ми починали робити саме з Віталієм Олександровичем, який у 2016 році працював міським головою Золотоноші, – додала Людмила Неліна.
Також чільне місце серед гостей заходу мала представник БО “Фонд родини Нечитайло”, завдяки підтримці якого були реалізовані численні проєкти.
Як розповідає Людмила Тіборівна, наступним етапом стало створення ще однієї майстерні «Корисна кондитерська». Паралельно була створена Служба соціальних перевезень, де за акумулювання бюджетних та приватних коштів придбали два автомобілі. Наразі в громаді діє потужна Служба, яка відіграла значущу роль при децентралізації у 2020 році, коли до Золотоноші доєдналися віддалені, від 3 до 26 км, села. Нині у Центрі діти громади відвідують відділення, отримують послугу денного догляду, пенсіонери та люди з інвалідністю – реабілітаційні послуги.
Протягом останніх трьох років земляки після отриманих поранень разом з членами родини користуються послугою з доставки до місць лікування, реабілітації, до митниці для виїзду на лікування закордон. Завдяки участі в проектах, вдалося відремонтувати кухонний блок, створити соціальну пекарню. З 2022 року змогли підтримувати малозабезпечене населення громади, а також нову категорію – вимушених переселенців соціальним хлібом. Буханці випікали з борошна, що надали приватні підприємці. У Центрі є команда волонтерів, що протягом цих років випікає здобу для військових.
На сьогодні у Центрі 2 потужні комплекси реабілітаційних залів. З 1 січня 2025 року відкрили ще одну послугу – підтриманого проживання, що дозволяє проводити реабілітацію стаціонарно. Нею можуть скористатися сільські жителі громади, заїхавши на 10 днів, або ж військові чи травмовані сусідніх громад на платній основі. Наразі є послуги безкоштовні, а є за соціальною ціною.
Для отримання реабілітаційних послуг у Центрі облаштовані 4 кімнати, що фактично є мініквартирами. У них облаштовані ліжка для відвідувачів та супроводжуючих осіб. У кожній квартирі є кімната гігієни. З кожного помешкання облаштований пандус на вулицю.
– Наше основне завдання – надати повноцінний відпочинок родині з особами, які мають вади. Якщо в консультативному висновку вказано, що особа потребує супроводу, тоді вона мусить бути з членом сім’ї. В іншому випадку, її перебування лягає на плечі Центру.
Діють дві послуги – амбулаторного перебування протягом дня і стаціонарного протягом призначеного періоду реабілітації. Крім фізичної, психологічної реабілітації, педагогічної корекції, корегування дій, адаптування до соціальних навичок кожен відвідувач може бути забезпечений від одно- до чотириразового харчування, якщо перебуває цілодобово. За потреби надається послуга транспортних перевезень.
У Центрі успішно діє ветеранський простір. У ньому працює фахівець із супроводу ветеранів Леся Шкурко та два учасники бойових дій, ветерани війни – фахівець з юридичного супроводу Андрій Пасохін та соціальний працівник з фізичної реабілітації Олександр Тарасенко.
Створенню умов, максимально наближених до затишних домашніх, Людмила Неліна завдячує одержимій команді однодумців, котрі власну внутрішню мотивацію, енергію та завзятість генерують у пристрасну діяльність.
