Медична реформа в Україні – проект Закону про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, яку ще у квітні 2017 року підготували у Кабінеті Міністрів, нарешті ухвалена Верховною Радою. Згідно з новаціями в системі охорони здоров’я, для того, щоб отримати медичні послуги, кожен пацієнт повинен укласти декларацію про вибір лікаря з надання первинної медичної допомоги: з терапевтами, педіатрами, сімейними лікарями. На питання щодо реформи первинної ланки, які найбільше хвилюють золотонісців, відповідає головний лікар комунального підприємства “Золотоніський міський Центр первинної медико-санітарної допомоги” Віра АНТОНОВА.
– Віро Омелянівно, у тижневику “Златокрай” було надруковане звернення вашого Центру до мешканців міста з проханням визначитися з вибором та підписати угоду із сімейним лікарем. Чи є в наявності бланки декларацій?
– Так, поліграфічне підприємство надрукувало їх тиражем у 10 тисяч. Наразі роздаємо по наших амбулаторіях, підприємствах та організаціях міста. Люди мають зрозуміти, що їм обов’язково треба обрати свого лікаря і якомога швидше. По-перше, тому що лікарі матимуть обмежену квоту на обслуговування певної кількості пацієнтів (2 000), і треба не спізнитися втрапити до хорошого фахівця. По-друге, навіть якщо зараз вони не відчувають проблем із здоров’ям, нехай зважать на те, що в обов’язки сімейного лікаря входитиме набір профілактичних процедур і обстежень, які важливі для здоров’я кожного.
– Чи займе процедура підписання багато часу і які дані заносяться в угоду?
– Це буде швидкий і зручний для пацієнта процес. У документі будуть вказані реквізити сторін: основні дані про пацієнта (ім’я, прізвище, дата народження, контактні дані, номер паспорту), про лікаря (ім’я, прізвище, інформація про освіту і кваліфікацію, контактні дані тощо), а також про заклад, де працює лікар, чи лікар з приватною практикою (код, інформація про ліцензію тощо). Поряд з даними пацієнта потрібно також внести прізвище, ім’я, по батькові його законного представника, наприклад, родича (на випадок хвороби), опікуна або піклувальника.
– Як сприйняли ці новації сімейні лікарі?
– Багато з них обурюються, що треба вказувати власний номер телефону. Але ж можна запровадити і новий, суто робочий, бо зазвичай сучасні мобілки розраховані на 2 SIM-картки. Дехто з них не поспішаає з оформленням декларацій, думаючи, що цей процес виявиться дуже простим. Але ж якщо прикинути, скільки треба часу і яку кількість людей приймати кожного дня, щоб досягти 2000 осіб, то не так все і просто. Звичайно, ті лікарі, які вже завоювали беззаперечний авторитет серед пацієнтів, справляться з цим без проблем. А от “не розкрученим” спеціалістам доведеться попрацювати у поті чола. Непросто буде і молоді, хоча у випадку заключення угоди з починаючими фахівцями, золотонісці отримають певну перспективу на майбутнє.
– Де обслуговуватимуть людину, якщо вона не підписала договір?
– На першому етапі реформи, якщо у людини виникла потреба звернутися до лікаря, а декларацію ще не уклали, не варто хвилюватися: слід звертатися до відповідного закладу і отримати допомогу. Однак підписання декларації не слід відкладати, аби отримати фінансування на медичну допомогу в майбутньому. Якщо ж людина свідомо відмовляється підписувати декларацію, їй доведеться з власної кишені сплачувати лікування у сімейного лікаря (терапевта, педіатра).
– У покроковій інструкції від МОЗ сказано, що хворий може звертатися до лікаря у будь-який зручний час. Це означає, що навіть вночі?
– У відомстві заявили, що лікар працює цілодобово, бо можлива консультація і за телефоном. Але як після безсонної ночі йому потім виходити на роботу і проводити повноцінний огляд хворих?
– Чи може лікар відмовити якомусь пацієнту у підписанні угоди?
– Не може, винятком є лише випадки, коли він вже має понад 2 тис. осіб. Ось чому я й наголошую на тому, що варто поспішити з підписанням документа.
– Чи можна змінити лікаря, якщо якість його роботи не задовольняє?
– Звичайно. Зміна спеціаліста відбуватиметься шляхом підписання декларації про вибір іншого. Цей факт автоматично анулює декларацію про вибір попереднього. Але така процедура буде дійсною лише після занесення даних в електронну систему.
– Якщо у сільському населеному пункті, наприклад, 5000 населення і всього один лікар. Як бути у таких випадках?
– У МОЗ кажуть: шукайте лікарів. А де їх взяти? Відколи ми подали в Інтернет оголошення про вакансії у нашому Центрі, у відповідь – тиша. І, зважте, що Золотоноша – це районний центр, а не віддалене село, куди молодь не дуже хоче їхати. Як буде – побачимо.
– Що буде із фахівцями, які не наберуть своїх пацієнтів?
– Мабуть, змушені будуть звільнятися.
– Може так статися, що частина населення взагалі залишиться без лікаря: в одного вони не захочуть обслуговуватися, а в інших – перебір?
– Можливо й таке. Але людина може обирати собі спеціаліста не тільки у своєму населеному пункті, а і в будь-якому іншому. Єдина незручність – їздити до нього доведеться саме хворому, а не навпаки. Або ж отримувати консультацію за телефоном. З власного досвіду: ось уже протягом 30 років за медичними послугами до мене звертаються колишні залізничники та члени їхніх родин, які живуть у Гладківщині. І зараз просяться до мене. Звичайно ж, я їм не відмовлю.
– Хто обслуговуватиме пацієнтів, якщо лікар захворів або у відпустці?
– Однією з вимог до надавача медичних послуг є гарантоване забезпечення пацієнта іншим лікарем (тимчасово), якщо обраний постійний лікар хворіє, перебуває у відпустці або відсутній з інших причин. У МОЗ кажуть, домовляйтеся одне з одним. Але як домовлятися, коли один спеціаліст набрав, приміром, 2000 пацієнтів, інший – 500? Хто буде платити гроші за них і з якого розрахунку, бо чи можна передбачити, скільки людей прийде протягом цього часу?
– Міністерство охорони здоров’я опублікувало перелік препаратів, якими медики не рекомендують лікувати грип та застуду. До нього потрапили, наприклад, сиропи від кашлю, які батьки звикли давати у таких випадках дітям.
– Зрозумійте, такого, як у нашій країні, немає у жодній іншій: не встигла дитина чхнути чи кашлянути, як батьки бігом запихають її пігулками, трапляється, що й дуже популярними антибіотиками. Я лікар з 30-річним стажем, то якби могла, давно б заборонила давати дітям антибіотики без рецепта. При кашлі, наприклад, можна вживати ліки на трав’яній основі, заварити липовий цвіт, мед, бузину, дуже ефективна редька, зробити інгаляції з допомогою небулайзерів, які, до речі, є у кожній міській амбулаторії.
– Віро Омелянівно, з якими організаційними новаціями доведеться стикнутися вашому Центру у ході реалізації норм прийнятого закону?
– Перш за все, відбувається зміна принципу фінансування: замість витрат на “ліжко-місце” тепер використовуватимуть принцип “гроші ходять за пацієнтом”. У МОЗ планують щорічно за кожного пацієнта сімейному лікарю нараховувати 370 гривень. За малих дітей та людей похилого віку – платитимуть удвічі більше. Але не вся ця сума йтиме до лікаря. У неї закладені також видатки медзакладу. Тобто, кошти підуть не лише на оплату праці сімейного лікаря, а й медичного персоналу, комунальні платежі та витратні матеріали. З 2019 року буде введено таке поняття, як замовлення на послуги, отже, з тих 370 грн треба буде віддати на вторинну і третинну медицину. Як такої медичної субвенції тепер не буде, а просто субвенція і йтиме вона на територіальні громади. Згідно з медичною реформою наш заклад матиме автономний статус і повинен змінити форму господарювання – стати некомерційним неприбутковим підприємством. У той же час фіскальна служба ще не має закону про такі підприємства, а за відсутності законного підґрунтя не може нас зареєструвати. Субвенція розподілятиметься на одного мешканця, але за яким принципом – поки що незрозуміло: чи за кількістю підписаних договорів чи за кількістю населення. Тож, як бачите, поки що багато питань і не на всі з них маємо вичерпні відповіді.
За матеріалами тижневика “Златокрай” (№45 від 09.11.2017)
