Робота водієм вже багато років оповита ореолом романтики і з присмаком свободи і авантюризму, і не вперше оспівана в книгах і фільмах. З професією водія асоціюються відчайдушні таксисти і романтичні далекобійники. Та нині видання Золотонша.City розповідає про водія, чия робота далека від романтики, який щодня дотичний до людського горя, болі, сліз і переживань.
Юрій Ханик – водій спеціального автомобіля для людей з обмеженими можливостями, з підйомником, який забезпечує більшу свободу пересування, полегшуючи доступ і вихід з транспортного засобу Золотоніського центру надання соціальних послуг. Його водійський стаж – 30 років. За кермом Форда «Соціальні перевезення Черкащини» уже восьмий рік, з 2017-го року.
– Робота важка, приховувати не буду, бо вона пов’язана з людьми, – каже Юрій. – А наш контингент – це люди з інвалідністю, хворі, пенсіонери. Вони втричі примхливіші і вибагливіші. Кожен з них специфічний. Не дозволяю собі затримуватися, щоб зайве їх не нервувати.
Робочий день водія спецавто розпочинається з підвезення дітей з інвалідністю до шкіл, транспортування людей на реабілітацію, доставка лежачих хворих з лікарні. Тобто усі транспортні послуги відповідно до замовлення.
– Зараз буду їхати за переселенкою, у якої віднялися ноги через нервовий зрив, перенесений стрес, – каже. – З нею працюють психологи і реабілітолог у нашому Центрі.
Як каже Юрій, роботи щодня дуже багато. Отак містом накручує від 80 до 106 кілометрів. Наразі додалися перевезення військових з інвалідністю. Доводилося їздити у Львів, забирати військового після реабілітації. Доставляв іншого воїна на лікування у Трускавець. З Харкова, Дніпра, Києва привозив 200-их золотонісців…
– Можна було змінити це заняття, але я вже звик, – усміхається. – До примхливих пенсіонерів. Та й як я можу підвести свій колектив! Буває, що субота і неділя – теж робочі дні. «Людині погано і її треба везти!» Доводиться й паралізованих після інсульту хворих відвозити з лікарні додому.
Трапляється, що клієнти телефонують безпосередньо Юрію Ханику про послугу перевезення, але без оформлення замовлення через відділення натуральної та грошової допомоги (соціальні перевезення), він його виконувати не береться.
– Послуга соціальних перевезень на платній і безоплатній основі у нашому Центрі введена завдяки наполегливості директорки Людмили Неліної та далекоглядності екс-мера Віталія Войцехівського, – говорить з гордістю. – Розцінки дуже низькі, не відшкодовується навіть витрачене паливо, не говорячи про зношуваність авто.
097-255-33-08; 5-38-52, але при цьому повинні мати пакет необхідних документів.
Його робота здається рутинною та одноманітною. Де брати сил, щоб витримувати випробування людським горем і болем?
– Натхнення дає наш колектив. Він дружний і згуртований. Я ж на роботі більше, ніж вдома з родиною, – нарешті посміхається. – У нас немає такого, щоб ми відмовлялися від поїздки. Є люди, у яких проблеми, які нас чекають – це головне! А ще війна… Треба підтримувати один одного. Мої колеги Віталій Янчий та Олександр Вовк – взаємозамінні, завжди підстрахують, виручать.
Співрозмовник родом з Львівщини. У Золотоноші він проживає вже 21 рік. «Усе добре, звик!»
Юрій Ханик – вроджений водій такого спецавто. Спокійний, врівноважений, переконливий. Його манера спілкуватися, говорити виважено – уже заспокоює і викликає прихильність.
А ще він любить свою роботу, бо вона ніколи не буває одноманітною. Може бути однаковий маршрут, але люди і їхній настрій щодня різні.
