У Золотоноші почала функціонувати новітня форма сімейного виховання – патронатна сім’я. Малюків, які опинилися у складних життєвих умовах, тимчасово (терміном від 3 до 6 місяців) влаштовують не в дитячі будинки, а у прийомні родини. Там за ними доглядає вихователь та його помічник (чоловік/дружина), які пройшли спеціальну психологічну та соціально-освітню підготовку. Їхнє завдання – допомогти діткам впоратися зі стресом, поки батьки проходять реабілітацію. У цей час патронатна сім’я відкрита для постійного спілкування з рідними.

Сьогодні виповнюється тиждень, як перший патронажний вихователь нашого міста Ірина Попова взяла на виховання дітей. До цього четверо хлопчиків і дівчаток жили з мамою. Через систематичні п’янки, відсутність елементарних побутових умов, ігнорування батьківських обов’язків і неспроможність виховувати малят, матір та двох тат вирішили позбавити батьківських прав. І все одно, навіть у такій ситуації служба у справах дітей, молоді та спорту вирішила дати їм останній шанс на повернення малюків додому. Діти протягом трьох місяців житимуть у патронатній родині. За цей час дорослі повинні навести лад вдома, створити там відповідні умови і затишок, не зловживати спиртним. Інакше дітей віддадуть до притулку.

Ось уже сім днів, як малеча живе у зручному, комфортному будинку. Для нових маленьких гостей створено всі умови: обладнано дитячу кімнату, приготовані іграшки, збудовано нову пісочницю. Знайомі новоспеченої патронатної сім’ї не лишилися осторонь і подарували два дитячих візочки, пляшечки, речі й горщик для найменшого хлопчика.

Відвідати малюків й розпитати про справи у вихователя завітали спеціалісти служби у справах дітей, молоді та спорту на чолі з начальником Ніною Засенко, директор МЦСССДМ Наталією Скибою  та заступником головного лікаря міської первинки Володимиром Буцом. Візитерів зустрічали вихователька з посміхненим хлопчиком на руках. У дворі на гойдалці гралися старші КатяВаля й Назар та їхній найстарший брат. Вони посміхалися й ділилися враженнями: показали гостям нові ліжка, іграшки й розповіли про режим дня.

Дітки прийшли до нової родини хворі. Найбільше Ірина Миколаївна переймалася за найменшого: вночі він захлинався від кашлю. Протягом тижня лікувала малечу від ОРЗ та гострого бронхіту. За цей час двічі зустрічалася з батьками. Діти були раді бачити рідних людей, та великої туги чи сліз не було. За тиждень вихователь привчила маленького Миколу до горщика. Дівчатка самі застеляють ліжка, розкладають по шафах свої речі.

– Діти хороші, слухняні, не можу сказати, що мені дуже важко. Нам і бабуся допомагає, й старші діти, – з посмішкою каже Ірина Попова, яка має двох власних дітей – 19-річну доньку і 21-річного сина.

Раніше жінка працювала вихователькою у дитячому садочку. Від знайомої дізналася про патронатну сім’ю, в Інтернеті вичитала деталі. Їздила у Ковтуни до вже створеного осередку, щоб на власні очі побачити, «що це?» Сподобалося.

– У дитинстві мої батьки завжди були зайняті, мабуть, тому всю свою любов мені хочеться віддати дітям. Коли з чоловіком визначились, що хочемо цим займатися, у Києві пройшли спеціальні курси. Інформації було так багато, що я спочатку злякалася. А чоловік сказав: не бійся, подумай про дітей! – згадує вихователька. – Мама дітей телефонує щодня. Я дуже сподіваюся, що батьки цих прекрасних малят оговтаються, подолають труднощі і незабаром сім’я відновиться.

Сьогодні ж працівники служби у справах дітей, молоді та спорту та МЦСССДМ завітали до мами і застали її в процесі ремонту. В одній кімнаті жінка поклеїла шпалерами дві стіни та пофарбувала двері. На око – роботи ще дуже багато, та хочеться вірити, що вперто малими кроками вона досягне вагомого результату  не тільки в створенні належних умов проживання, а й змінить своє ставлення до виконання батьківських обов’язків.

Джерело: Громадсько-політична газета “Златокрай”