Усі ми чули про нещастя, яке сталося у травні з нашою музичною школою. Було докладено багато зусиль, аби вона знову відкрила гостинні двері своїм вихованцям. Про це писали у пресі, обговорювали у соцмережах.


У своєму блокноті директор закладу Ігор Путинець старанно записав кожного, хто відгукнувся на біду. Звичайно, що там говорити, найбільше допомогли – депутат обласної ради, голова обласної організації Аграрної партії України Віктор Полозов і депутат обласної ради, директор нашого маслоробного комбінату Владислав Кулініч. До речі, крім фінансової підтримки, Віктор Олександрович подарував музичній школі ще й новенький баян. Обидва депутати – люди відомі, меценати, благодійники, без яких у місті жодна добра справа не обходиться. Але були й інші, просто небайдужі громадяни. Про них і хочу розповісти. 


Перш за все, це підприємці Андрій Остапенко і Сергій Макаренко. Вони з власної ініціативи (безплатно!) замінили у школі усі вікна (склопакети), які або повністю згоріли, або постраждали частково. Суттєво допомогли і золотоніські підприємці: Віктор Душка, Тетяна Орленко, Андрій Штанько, Сергій Юрківський і Валерій Федорець. «Скинулися» коштами працівники міської ради. Жителька Золотоноші, колишній медпрацівник Тамара Бондарєва, яка живе на пенсію з інвалідності, принесла у школу 200 гривень і нізащо не схотіла забирати їх назад. Тут колись навчався її син, тож жінка не змогла стояти осторонь. Допомогли коштами і участю у ремонтних роботах батьки колишніх і теперішніх вихованців музичного закладу. 6 тис. гривень наскладали у банки, що стояли у магазинах, жителі міста. Значну суму назбирали під час 3-годинного (!) концерту на ганку міського Будинку культури юні музиканти та їхні викладачі. Допомогли коштами колективи: Черкаського музичного училища ім. Гулака-Артемовського та музичної школи №1 ім. Лисенка , Чорнобаївської, Червонослобідської, Уманської та Городищенської шкіл мистецтв. А також, інструментального ансамблю «Парафраз» Канівського училища культури і мистецтв
Звідусіль «приїздили» і «приходили» у школу музичні інструменти. З Черкас прибуло фортепіано «Україна», яке довелося зносити аж з 8-го поверху! Його історія така: багаті євреї виїхали до Ізраїлю, а квартиру продали. Не потягнеш же за собою громіздкий інструмент. Так і залишився він у спадок новим мешканцям, які з радістю подарували його нашій музичній школі. Друге фортепіано передали закладу Василь Коваленко з Піщаного і його 82-річна матір, рідні героя АТО Євгена Коваленка, який загинув на Сході. Цей інструмент став своєрідною даниною пам`яті про молодого фельдшера, якого любили і поважали односельці. Ще одне фортепіано з`явилося у школі завдяки жительці міста Тетяні Фуркайло, теж як подарунок від щирого серця. Підрядники зі Львова, які опікуються золотоніськими очисними спорудами, привезли і подарували нашим музикантам маленький акордеон. Сімейство Куликів із Золотоноші презентувало ще один (Маша і Альонка Кулики – вихованки музичної школи). Директор шостої школи Олександр Пузєєв-молодший подарував закладу скрипку, на якій колись навчився грати сам. Пенсіонер Іван Степанович Скупко з Дмитрівки привіз старенький баян. Жителька міста, вдова вчителя музики Григорія Васильовича Євченка – Любов Гаврилівна, передала творчому закладу не тільки баян свого чоловіка, а й старовинну скрипку його батька. Чудову нову віолончель презентував школі під час свого візиту в Золотоношу віце-прем`єр-міністр В`ячеслав Кириленко.
А скільки зусиль приклав до ремонту, реставрації і настройки постраждалих інструментів ветеран школи, майстер віртуозної гри на домрі Юрій Степанович Груша!
Мелодією добрих сердець звучить тепер кожен інструмент, кожна його клавіша чи струна і оживають у ній добрі помисли жителів і гостей нашого золотого краю, б`ються їхні серця і співають душі.
P.S. Колектив музичного закладу і сьогодні радіє будь-якій підтримці, адже він ще довго буде оговтуватися від біди, що раптово увірвалася в його творче життя. Ще стільки потрібно зробити! Хто хотів, той допоміг. Благодійність – це ж справа добровільна.

Марина БІЛЕЦЬКА