22 гривні – зависока ціна для чистого міста?

Хто з нас не на­рі­кав сьо­год­ні на го­ри сміт­тя у лі­сах, пар­ках, пля­жах, рів­ча­ках та ін­ших міс­цях? Хто не спос­те­рі­гав за тим, як ком­па­нія шаш­лич­ни­ків, виб­рав­ши єди­не чис­те міс­це на при­ро­ді, за­ли­шає йо­го спап­лю­же­ним? Та й уза­га­лі, зі сміт­тям ко­жен з нас звик ма­ти спра­ву, бо ж во­но є зви­чай­ним пов­сяк­ден­ним ат­ри­бу­том на­шо­го жит­тя. Чис­то­та – чи не най­го­лов­ні­ший по­каз­ник за­тиш­но­го й ком­фор­тно­го міс­та. Що та­ке міс­то Зо­ло­то­но­ша? Це ти­ся­чі квар­тир та при­ват­них бу­дин­ків. Од­на спіль­на, ве­ли­ка осе­ля для всіх і кож­но­го, чис­то­та якої по­чи­на­єть­ся із сум­лін­но­го став­лен­ня її меш­кан­ців до се­бе та дов­кіл­ля, зі зла­год­же­ної ро­бо­ти ко­му­наль­них служб, місь­кої ра­ди. Ад­же чис­то­та міс­та – спра­ва спіль­на для всіх і кож­но­го.

Як ві­до­мо, смі­тять всі, при­би­ра­ють сот­ні, а пла­тять, на жаль, тіль­ки сві­до­мі міс­тя­ни. Ко­му­наль­ни­ки пос­тій­но ви­во­зять із цен­траль­них ву­лиць, кла­до­вищ, а та­кож з не­сан­кці­о­но­ва­них зва­лищ тон­ни сміт­тя.

Важ­ко уя­ви­ти, що мо­же ста­ти­ся з міс­том, як­що пе­рес­та­нуть пра­цю­ва­ти ко­му­наль­ні служ­би – це не тіль­ки не­ес­те­тич­но, але са­ме го­лов­не, це смо­рід, зах­во­рю­ван­ня, гри­зу­ни та ко­ма­хи, які і бу­дуть но­сі­я­ми хво­роб та ве­ли­кий ри­зик по­жеж.

У 2011 ро­ці бу­ло ство­ре­не ко­му­наль­не під­при­ємс­тво “Місь­кий во­до­ка­нал”, од­ні­єю з фун­кцій яко­го є ви­ве­зен­ня сміт­тя та твер­дих по­бу­то­вих від­хо­дів. Цим­ зай­ма­ють­ся пра­ців­ни­ки діль­ни­ці саночи­щен­ня. Від­по­від­но до норм на­ко­пи­чен­ня, ко­жен меш­ка­нець Зо­ло­то­но­ші про­ду­кує близь­ко 200 кі­лог­ра­мів ТПВ у рік. Що­би поз­бу­ти­ся цьо­го не­пот­ре­бу, бі­ля кож­ної ба­га­то­по­вер­хів­ки об­лаш­то­ва­но кон­тей­нер­ний май­дан­чик, де вста­нов­ле­но ба­ки від­по­від­но до кіль­кос­ті меш­кан­ців квар­тир. Як­що жи­те­лі ви­со­ток прив­че­ні до ци­ві­лі­зо­ва­но­го збо­ру сміт­тя, то влас­ни­ки до­мо­во­ло­дінь у при­ват­но­му сек­то­рі на­ко­пи­чу­ють йо­го де тіль­ки прий­деть­ся: оба­біч до­ріг, у лі­сос­му­гах, у дво­рах без­гос­по­дар­чих бу­дин­ків та на­віть нав­круг об­лад­на­них кон­тей­нер­них май­дан­чи­ків.

Та­кі зва­ли­ща мож­на по­ба­чи­ти на вул. 23 Ве­рес­ня бі­ля дво­по­вер­хів­ки №90А та нав­про­ти №103. Вар­то од­но­му нех­люї ки­ну­ти па­кет із сміт­тям, як за кіль­ка днів він об­рос­тає по­діб­ни­ми клун­ка­ми. Зро­зу­мі­ло, що їх пра­бать­ка­ми є ті, хто не зак­лю­чив до­го­во­ру на ви­ве­зен­ня ТПВ з “Місь­кво­до­ка­на­лом”. Міс­тя­ни еко­ном­лять яки­хось 22 грив­ні у мі­сяць за цю пос­лу­гу, а по­тім до­во­дить­ся ви­ки­да­ти кіль­ка­сот крев­них, спла­чу­ю­чи штраф.

Ось і меш­кан­ка ву­ли­ці 23 Ве­рес­ня близь­ко 6-ої ран­ку тяг­ла че­рез до­ро­гу 23 сер­пня ста­рі ві­кон­ні ра­ми (фото), зов­сім не звер­та­ю­чи ува­ги на ав­то­мо­біль, що лед­ве встиг за­галь­му­ва­ти. По­са­до­вець місь­кра­ди, що був за кер­мом, не став скла­да­ти про­то­кол на прес­та­рі­лу жін­ку, об­ме­жив­шись ви­хов­ною хви­ли­ною та фо­то.

“Так там же он всі но­сять”, – мах­ну­ла ру­кою в бік сти­хій­ни­ка.

У сер­пні меш­кан­ці при­ват­них до­мо­во­ло­дінь от­ри­ма­ли кви­тан­ції на оп­ла­ту пос­лу­ги з ви­ве­зен­ня ТПВ, де в гра­фі су­ма сто­я­ло –  22 грив­ні 04 ко­пій­ки. Ці циф­ри нас­тіль­ки на­ля­ка­ли лю­дей і так “вда­ри­ли” по сі­мей­но­му бюд­же­ту, що дех­то ки­нув­ся до ко­му­наль­но­го під­при­ємс­тва, щоб ро­зір­ва­ти до­го­вір. Та на­га­да­є­мо, що від­по­від­но до по­ло­жень ст. 20 За­ко­ну Ук­ра­ї­ни “Про жит­ло­во-ко­му­наль­ні пос­лу­ги” спо­жи­вач зо­бов­’я­за­ний ук­лас­ти до­го­вір на на­дан­ня жит­ло­во-ко­му­наль­них пос­луг та оп­ла­чу­ва­ти їх на­дан­ня у стро­ки, вста­нов­ле­ні до­го­во­ром або за­ко­ном. Па­ра­лель­но з цим до­ку­мен­том на те­ри­то­рії міс­та ді­ють Пра­ви­ла бла­го­ус­трою, у яких заз­на­че­но, що ко­жен жи­тель міс­та му­сить ук­лас­ти до­го­вір з ко­му­наль­ним під­при­ємс­твом на ви­ве­зен­ня ТПВ.

Джерело: громадсько-політична газета “Златокрай”